Раз лопатка, два лопатка

 Раз лопатка, два лопатка

Так сталось, що на заняття прийшли лише хлопчики,тому майже все заняття ми провели в чоловічому товаристві. І одразу по-чоловічому серйозно і натхненно приступили до роботи: на них чекало декорування дерев’яних лопаток у техніці декупаж. Поплескавши один одного лопатками по плечах (мабуть, випробовували лопатки на міцність – чи годяться для декупажу), наші хлопці взялися до роботи. А декупаж, як відомо, справа не проста і вимагає чимало зусиль, ретельності і точності, адже проходить у кулька етапів: спочатку вироби старанно ґрунтуються, аби наступні шари рівно і гарно лягали, далі робиться аплікація з декупажних серветок і розмальовується. Декому навіть вдавалося за допомогою кракелюрного лаку створити потріскану поверхню – такий собі ефект старовини. Кожен шар ми дбайливо підсушували феном – аби пришвидшити процес. А оскільки фенів було лише два, і декому з дітей було важко підходити до них через крапельниці, то інші дітки сушили одразу кілька лопаток – і свої, і товаришів. Така спільна робота дуже зближує. :) Так, під веселий шум фенів, жваве обговорення декупажних серветок і хлюпання клею, створені були ось такі шедеврики:

Андрійко, як завжди, впорався найшвидше і ще й перевиконав план: створив кілька дуже симпатичних лопаток: одну під назвою «Підводний світ» і кілька з метеликами та квітами. Маленький Віталик зачаровано дивився на дивовижні серветки і довго вагався, яку ж обрати (бо ж ті усі лисички, зайчики, їжачки і метелики такі привабливі!!!), аж потім разом з мамою знайшов симпатичного ведмедика і одностайно було вирішено робити аплікації саме з ним. В результаті вийшла чудова лопатка.
Владик – новий хлопчик у відділенні – прийшов на заняття дещо пізніше, але з запалом розпочав роботу.

Владислав виявився дуже комунікабельним – перший запитав, як звати волонтерів, жваво розпитував про особливості декупажної техніки і постійно просив «посторожити» його лопаточки – «щоб ніхто не забрав», поки він виходив на хвильку.
Згодом, правда, щось там з лопаткою у Владика пішло не за планом, і хлопець зовсім засумував. Так засумував, що пішов до себе в палату. Втім, невдовзі повернувся – щоб разом з мамою і волонтерами «відродити» лопатку. І, мушу визнати, вийшла в нього чудова зелена лопатка із симпатичним Вінні-пухом.
Але рекордсменом нашим виявився Івасик – у його колекції найбільше лопаток. Разом з мамою (від якої, мабуть, хлопцю і передався талант до малювання), він малював без зупинки цілісіньке заняття, а це близько 4 годин! Не коментуючи своєї праці, із замисленими оченятами, наш маленький художник творив і творив свій різнокольоровий світ.

Під самий кінець заняття прийшла до нас Соломійка! оскільки вона була підключена до крапельниці, їй було тяжко сушити свою лопатку, але про неї одразу ж по-джентльменськи подбав Андрій і взяв на себе усі «сушильні» клопоти :)

В Соломійки вийшла чудова лопаточка - якась така по-дівочому романтична: з трояндами, сердечком і метеликами із акуратними вкрапленнями золотої контурної фарби.

Отак завершилося наше заняття, що стало справжнім святом :)