Від нас пішов Бандурович Дем’ян…

             В субботу, 10 лютого 2014, назавжди зупинилось сердечко  Бандуровича Дем’янчика. Малюк старався, як міг, боровся майже три роки, операції, хіміотерапія, дві пересадки, безліч обстежень, безліч невиправданих сподівань… Були періоди, коли хвороба ніби відступала, давала розслабитись і будувати плани на майбутнє… А потім вперто, крок за кроком, відбирала у Дем’яна своє…

            Майже три роки. Десятки різних препаратів. Сотні переливань крові. Тисячі і тисячі гривень. Безліч безсонних ночей, сповнених страху і болю. Безліч поїздок Львів-Київ-Львів-Польша-Львів.

            За Дем’яна відчайдушно боролись, лікарі зробили навіть неможливе – кожен день з цих майже трьох років вимолили і вибороли саме вони. Все лікування тривало на кошти благодійників, Дем’янчику допомагали безліч небайдужих людей, завжди знаходились кошти на ліки, на обстеження, знаходились донори. Ми всі ділились з малюком хто чим міг – коштами, теплом, кров’ю…  За стільки часу для багатьох хлопчик без перебільшення став рідним.

            Ми знали, що Дем’ян піде від нас, ще коли в кінці грудня обстеження показало прогрес хвороби, було зрозуміло, що це все. Та звістка, що він більше не з нами все одно приголомшила. З цим не можна звикнутись, до цього неможна підготуватись, впродовж всіх цих років з кожним із наших дітей помирає частинка нас, а частинка кожного з них назавжди залишається з нами.

            Дякуємо всім, хто був поряд.

            М’яких хмаринок, котику.

            Вічна пам’ять…