Женьці трохи більше року, вона надзвичайно привітна, активна, весела і радісна дитина, не зважаючи на те, що дівчинка - наш перший претендент на пересадку печінки.

            Женя народилась в січні минулого року в Луганську. Майже з народження Женька почала хворіти, буквально з третього тижня життя дівчинка пожовтіла, піднялась температура. Мама звернулась в лікарню в Луганську, там поставили діагноз, але через відсутність ліків, обладнання і взагалі зважаючи на ситуацію, довелось хапати дитину і їхати до Київа, в Охматдит.

            Далі малечу оглянули в інституті Шалімова, підтвердили діагноз, сказали, що без пересадки не обійтись і відправили додому, набирати вагу.

            Але додому, у вже не мирний Луганськ, дівчатка не повернулися. Натомість, у Женьки піднялась температура, вони потрапили до міської лікарні, а звідтам мама вже повезла дитину до Львова, в ІІ хірургію КМДКЛ, де лікують діток з вродженими патологіями печінки. Тут ми і познайомились :)

            У Львові Женьку обстежили і провели операцію по Касаї, бо і по віку, і по стану малеча якраз підходила, і був реальний шанс, що вдасться обійтись без пересадки. Операція пройшла успішно, дівчинка надалі спостерігається у Львові, однак, пересадки уникнути, схоже не вдасться…

            Живуть дівчатка біля лікарні, навідуються туди майже щодня, інколи лишаються капатись. На новому місці не просто, тато в житті дитини участі не приймає, але допомагають бабця, дідусь і тітка, які також переїхали з Луганська. А ще допомагають безліч небайдужих людей, завдяки яким у Женьки є і кашка, і альбумін, і урсофальк…

            Щомісячні потреби малечі – 3230 грн на кашу Хумана HN+МСТ, альбумін, біовен, гептрал, урсофальк – тягне ще на 2-3 тисячі в місяць, ну і так, різні дрібниці типу шприців-катетерів.

            Попереду пересадка. Донором буде мама Вероніка. Пересадка можлива в Польщі, адже в Україні немає відділення дитячої трансплантації. Задача Женьки – набрати вагу і трошки підрости :) А наша задача – забезпечити її на цей час всім необхідним, і лікуванням за кордоном в тому числі.

            На долю Вероніки і Женьки Лубянцевих випало так багато випробувань, що годі і уявити… Але вони не здались, не озлобились, а далі продовжують випромінювати світло і радість, і доля у відповідь посилає їм безліч небайдужих людей!

            Ми впевнені, що у Женькі і її мами все буде добре! Просто зараз їх потрібно ще трошки підтримати!