Новини / Вівторок, 12 грудня, 2017

Один особливий день.

На днях ми мали можливість завітати в гості до маленького Владиславчика. Хлопчик, що кілька місяців фактично жив у реанімації, нарешті вдома.

Спершу ми приїхали до дитячого мобільного хоспісу. Звідки і почалась наша маленька подорож.

Тут ми зустрілись медсестрами та лікарями відділення, також реаніматологом, що власне мала вирушати до Владиславчика, аби оглянути його.

З цієї точки ми прямуємо у невелике містечко, де проживає родина Калакунів.

Дорога в одну сторону тривала приблизно 1,5 години.За вікном машини бачимо монотонні похмурі краєвиди, а в думках міркуємо — як же ж пройде зустріч.

По приїзду нас зустріло сіреньке, неприглядне містечко, яке нічим не вирізняється серед інших такого типу.

Типічна вуличка, будинок, під їзд, квартира, але тут перед нами відкриваються двері особливої родини.

-“Дорого дня пані Марто( реаніматолог) та Соломіє, ми на вас давно чекаємо. Проходіть”-, каже пані Наталя, мама Владиславчика.

І ми заходимо у кімнату малечі. Перше, що спадає на думку: не так має виглядати кімната 8-місячної дитини... Замість іграшок та іншого, що асоціюється з дітьми, присутня сила-силенна апаратів та неліченна кількість медикаментів.

І тут бачимо у ліжечку маленьке пташенятко, так хочеться обняти пригорнути. Але, на жаль, не можна. До малюка поприкріплювано безліч дротів від апаратів.

Навіть мама з невимовною радістю каже: “Я вже двічі змогла потримати його на рученятах”...

Опісляі трохи боязко, під наглядом лікаря, починає міняти пластир для трахеостомою. “операція” проходить успішно:). Потім лікар проводить огляд дитини.

Тоді у кімнату забігає страший братик Владиславчика, який починає розважати маленького, усміхатись йому і розповідати як пройшов його день. Картина, що по справжньому розчулює.

Потім знаходимо ще декілька хвилин на каву, аби поспілкуватись і трохи попліткувати ;).

Ну все, час вирушати. І хоч справ багато, якось не хочеться. Так тепло та затишно в цієї родини.

Сідаємо в машину, прямуємо до Львова. Але ті сірі краєвиди виглядають якось не так похмуро, як до того, а більш сонячно та світло.

 

P.S. Владиславчика відпустили додому опісля кількох місяців, які він провів у реанімації. Усе завдяки тому, що вдалось позичити апарат ШВЛ. Скоро його потрібно буде повернути, а без власного, маленькому знову доведеться лягати в реанімацію.

Скоро свята, а їх так хочеться провести в родинному, домашньому колі.

 

 

Реквізити для надання допомоги:

БФ «Крила надії»

Західне ГРУ ПриватБанку м.Львів

МФО 325321

ЄДРПОУ 35620901

Рахунок 26000060442841

Призначення платежу: добровільна пожертва для Калакуна Владислава

Координатор напрямку допомоги пацієнтам з орфанними захворюваннями

Соломія Якимюк

Тел.: 067 323 2550