Пожований папір! ;)

Ясна річ, зубками ми ніякий папір не жували, все виявилось набагато простіше: ми просто брали тоненький папір, рвали його на дрібні клаптики і густо змащуючи клеєм, викладали його на посуд і повітряні кульки. Викладали папір багатьма-багатьма шарами, аби після висихання виріб легко виймався з форми (посуду чи кульки) і був міцним і надійним.

Ніхто у відділенні не мав раніше справи з пап’є-маше, тому заняття трошки затягнулося. Першим до нас прийшов, як завжди останнім часом, Павлик з мамою. І був відверто збентежений: як, це мовляв, тепер треба рвати папір, а мама зажди це йому забороняла? :) Коли Павлик ще й зрозумів, що чим більше паперу нарвеш, тим краще – на його личку засяяла посмішка, а пальчики взяли до роботи... Щоправда, до самого обклеювання посуду у Павлика справа не дійшла (по телевізору якраз починалась дитяча програма про тваринок і Павлусь не міг того пропустити), але періодично приходив до мами перевіряти, як проходить процес і часами допомагав макати пензлик у клей.

А мама Павлика, здається, ввійшла в смак, викладала папір дуже спритно і вправно. Її тарілочка вийшла дуже акуратною і добротною.
Пізніше до нас приєдналися хлопці – Владик і Степанко, вони вирішили робити велику кульку з пап’є-маше. Владик з властивою йому безапеляційністю одразу заявив, що я маю допомогати йому і тільки йому, вручив мені повітряну кульку в руки і наказав не рухатись поки він буде її обклеювати, аби кулька вийшла акуратною.

Разом зі Степанком вони обклеювали кульку довго, аж поки вона не стала такою важкою від паперу, що я ледве її втримувала. Треба сказати, що у хлопців папір таки виглядав добре пожованим: діти не економили клей і змащували папір дуже щедро :) Та й так щедро, що клей був не лише на кульці, і годі було їм пояснити, що його не треба так багато. Кивали головою („добре, добре, більше не будем”), і знову змащували клеєм так, що аж по рукам стікало – їхнім і моїм :) Усі зітхнули полегшено, коли нарешті кулька була готова. Тепер вона сушиться на батареї, аби клей добре висохнув, і кулька стала твердою. Підказує моє серце, що кулька наступного тижня буде розмальована під футбольний м’яч і використовуватиметься відповідно… :)
Через низькі показники у палаті (вже вкотре!) займалися Андрійко і Соломія. Андрійко швидко змучився, тому своєї тарілочки не доробив, а Соломійка зробила навіть дві: одну з паперу, а іншу – з ниток. Нитки вимочувалися в клеї, а далі намотувались на повітряну кульку в довільних напрямках.

Пізніше, коли нитки висохнуть і затверднуть, повітряну кульку можна буде витягнути (або проколоти), залишиться лише кулька з ниток, яка добре триматиме форму. Її можна буде використовувати і для декорації, і можна буде розрізати навпіл – тоді вийдуть два маленькі полумиски: наприклад, для цукерок.

Дуже весело пройшло заняття і в відділенні хірургії. Дехто навіть проявив креативність і намотав нитками різні фігурки квітів-метеликів-сердечок на паперову кульку.
Вийшло дуже симпатично.

На жаль, поки що ми маємо фотографії лише процесу творення, фотографії самих готових виробів будуть наступного тижня. Тоді, коли вони повністю висохнуть, ми їх розмалюємо, доведемо до пуття – і вам покажемо :)