Климочко Ромчик – потрібна повторна ТКМ.

            Захворів Роман в далекому 2005, тоді було півтора роки лікування, і два з половиною роки ремісії. В листопаді 2011 стався рецидив. Тоді ми і познайомились.

            Два роки тому Роману провели родинну ТКМ від молодшого братика. Тоді здавалось, що найгірше вже позаду і тепер все буде добре. Нажаль, проблеми лише починались. Пересадка пройшла успішно, потім почалась сильна РТПХ, кістковий мозок не запускався на повну силу. Ромчик дуже багато часу провів в Києві, його не відпускали до дому через постійні переливання крові та необхідність бути під наглядом трансплантологів, а навіть коли і відпустили до Львова, то тут хлопчик теж став частим гостем у гематології…

            Два довгих і надзвичайно складних роки лікарі, батьки і Роман чекали, що кістковий мозок почне працювати. Він працює, однак, клітини компонентів крові не виробляються у необхідній кількості, через що Ромчик останні два роки і живе в лікарнях. А ця зима принесла ще одну шокуючи звістку – оскільки кістковий мозок не запрацював, потрібно перезапустити його ще раз, тобто провести повторну ТКМ. Це повторна «мегадозова» хіміотерапія, повторне вливання донорських клітин, і повторне очікування.

            Надто важко друкованим текстом передати весь той біль і відчай, від усвідомлення, що все йде по колу, і розірвати його так важко, що, здається, неможливо…

            На підготовку, операцію, обстеження донорів, ліки та супутні витрати потрібно щонайменше 100000 гривень. У Романа дуже низькі показники крові, він залежить від переливань, а це постійний пошук і обстеження донорів, одне обстеження – 585 гривень. На ТКМ вже попередили мати десятьох перевірених донорів – п’ять на ер-масу і п’ять на тромбоконцентрат – їх обстеження вартуватиме мінімум 5850 гривень, це якщо всі донори підійдуть. Але донори будуть потрібні і після пересадки, зараз хлопчику роблять по два переливання в тиждень.

            Окрім донорів Роману знадобляться дорогі антибіотики та допоміжні препарати, які будуть «вливатися» дорослими дозами, адже Роман вже великий хлопчик.

            Та поряд з відсутністю коштів є ще одна проблема – щоб змучений організм захотів боротись. Роман переніс вже надто багато, і втома часто бере верх… Важко жити надією, коли не видно ні кінця, ні краю… Коли стався рецидив, Роман майже не пам’ятав лікування, і впевнено йшов на пересадку, а тепер він майже не пам’ятає, як це ходити до школи і ганяти з друзями у футбол. Не тільки Ромчик, вся сім’я дуже потребує підтримки, вже два роки вони живуть фактично окремо – мама з Романом у лікарнях, а тато з молодшим сином вдома.

            Ми дуже хочемо, щоб в Ромчика все було добре. Більше того, ми віримо, що так і буде! І що попереду направду останній крок, який відділяє його від перемоги. Знову буде важко, але Роман знову все зможе!

            Надзвичайно потрібні кошти, донори та Ваші молитви.