Ангел. Софійка Єфіменко…

Два тижня тому 1 березня від нас пішла Єфіменко Софійка. Ті, хто знав і любив дівчинку зрозуміють, і, можливо, пробачать те, що мені знадобилось два тижня щоб написати…

Софійка була надзвичайною дитиною, надзвичайною дівчинкою, надзвичайною людиною. Так, не зважаючи на вік, Софійка встигла стати надзвичайною людиною – розумною, розсудливою, терплячою, відповідальною, доброю і мудрою, багато з нас, дорослих, не такі…

Світла, працьовита, талановита просто безмежно – все, чого торкались руки дівчинки перетворювалось на прекрасні речі, картинки, сувеніри, прикраси, іграшки, просто чарівні дрібнички що тішили око і гріли душу. Особисто мені залишились на пам’ять мініатюрні сережки-яблучка… і безліч сонячних фотографій. Та образ Софійки яскравіший за самі світлі фото, бо картинка не може передати все тепло її посмішки, а пам'ять може…

Я не буду писати, скільки всього довелось перенести дівчинці – для цього не вистарчить слів. Не вистарчить слів і описати, якою вона була – вона була самою-самою… Ми співчуваємо всім, хто знав і любив дівчинку і дуже дякуємо всім, хто роками підтримував її.

Небеса стали світлішими, бо Софійка тепер там.

М’яких хмаринок, сонечко… Вічна пам’ять.