Владік Балакунець. Ну колись же ж стане легше?!

            ТКМ Владіку провели в липні 2015 року, донором була старша сестричка Аліна. Ще до рецидиву і трансплантації у хлопчика погіршився зір, а потім виявили два крововиливи у лобній ділянці. Всі сподівались, що після трансплантації хлопчик піде на покращання. На жаль, невдовзі після ТКМ розпочалась РТПХ, підозри на енцефаліт і безкінечні ускладнення, контролі, реанімації, обстеження, препарати… Це все триває досі.

            Трансплантація була в київському Охматдиті в липні, а з лікарні Владіка вперше відпустили аж в грудні, а вже в лютому він повернувся туди з герпесом, повним набором грибів і легеневою РТПХ. В квітні знов загострення – цього разу Владік потрапив в реанімацію у Львові, в ЗУСДМЦ, хлопчика навіть хотіли підключати до апарату ШВЛ, бо виявили гній в легенях, та, на щастя, обійшлося інгаляціями.

            Потім знову потрапили в лікарню в Києві, в червні їх виписали і в липні госпіталізували знов, робили бронхоскопію двічі на тиждень, витягували з легенів гній… А невдовзі почались судоми, назначили фінлепсин, останнє ЕКГ показує погіршення стану – у Владіка бувають запаморочення, порушення координації.

            Тільки вдавалось побороти щось одне і родина тихесенько видихала, як вже за тиждень батьки летіли з Владіком у лікарню з новим ускладнення, з останнього – внутрішня кровотеча і боротьба за травну систему, перемагає, наразі, Владік. Вже більше року вони живуть в дорозі між Львов, Києвом та Червоноградом.

            Щомісяця Владіку потрібні підтримуючі препарати – Селлсепт, Фромілід, Фінлепсин, Валавір – на 3000-3500 грн, і регулярно щось додається, а родина вже просто не стягує самотужки купувати всі ліки. Владік бореться відчайдушно і вперто, але і хлопчик, і мама з татом дуже-дуже втомились і мріють забути все як страшний сон, і просто жити.

            Цієї осені були спроби віддати Владіка в гімназію, де він встиг піти в перший клас, та не встиг повчитись – цього разу зі школою знову не склалось, і Владік далі на індивідуальному навчанні. Вся родина живе лише порятунком свого хлопчика – у них виходить, але сили і можливості людські не безмежні… І їм зараз дуже-дуже потрібна допомога!