Пішов Дмитришин Ігорчик

Пізно ввечері 6 грудня перестало битися серце Ігорчика, сильного хлопчика, який 4 роки боровся з лейкозом. Що він пережив за ці роки, важко повірити, скільки разів був на крок від смерті - не перерахувати. Були і моменти відчаю, і надії, і радості. 
          Є діти, які особливо стають близькими, яких любиш як рідних. Таким за рік для нас, волонтерів став Ігор. Знов і знов звучить його голос, жарти, його сміх. Пригадую всі щасливі моменти, час, проведений разом. Так хотілося вірити в чудо. Мріяли як будемо разом святкувати Новий рік, одягати ялинку. І за кілька днів і - все...Кожний з дітей, їхні історії, вчать мене найголовнішого - цінувати життя, кожну його хвилинку, дякувати Богу за все, вірити і радіти. Всіх їх пам'ятаю і люблю. Ігорчик - назавжди в моєму серці.
         Згадайте в своїх молитвах маму Любу, Господи, дай їй сил пережити горе.