Новини / Вівторок, 26 червня, 2012

Коники-мотанки із гофропаперу:)

Створення коників сягає давніх часів, не загубилось воно і серед наших днів. Тому що вважається, що ці вироби приносять щастя людині та добробут у її оселю. Напевно, найпопулярнішим матеріалом для такого виду творчої роботи слугує солома. З нею діти із Дністерської не працювали, а замінили її на більш сучасну основу - гофропапір. Підміни і не зауважити, ну хіба дуже придивитись:). Мабуть, не лише матеріал з якого ми виготовляли тваринку, а й сама назва звучить цікаво – мотанки із гофропаперу. А ці вироби так назвали діти та батьки із Дністерської, тому тепер вони несуть саме таке найменування:).

                

                

                Хірургія прийняла тему дуже привітно. Діти досить швидко впорались із роботою. Окрім темпу праці вони можуть похвалитись і казковими кониками, що виступають символом сонечка.

                

Напевно, найсентиментальшим буде саме цей абзац. Стосується він  Данилка Павліва. Як виявилось, хлопчик є справжнім фанатом коників. Коли ми запропонували зробити цю тваринку,  у Данилка засвітились оченята і він разом із мамою почали витягувати із коробочки  іграшкових коників і  сказали, що це ще не все, а показ усіх цих тваринок займе дуже велику кількість часу. Тому  змотувати коня Данилку було приємно та радісно, як нікому іншому. Тепер його колекцію доповнено, і не абияким коником,  а зробленим своїми руками!



Іванко Удич, як він це звично практикує під час заняття, організував собі сієсту, а коника із великим задоволенням зробила для хлопчика мама. Результатом роботи були задоволені обидвоє:).



Марта вперше працювала під час нашого творчого заняття, тому відчувала себе невпевнено, але що не кажи, ця сором’язливість була даремною – коник  у неї дуже красивий – пишногривий та з  розкішним хвостом.



Максим Лань зробив коня про якого одразу ж скажеш – це мужній та сильний коник-хлопчик. Тому що зовнішній вигляд тваринки саме такий – великі міцні ніжки та шия, гордий погляд вперед, а головне забарвлення очей, таке як і у майстра, що його створив:).

Попри те, що всі використовували однакові матеріали, коники у кожної дитини із гематології вийшли неповторними та хоча б чимось відтворювали характер  свого творця:).



Євгеній Демчишин займався разом із татом. Хлопець досить добре вправлявся із ножицями, тому не дивно що гривки у тварин вийшли дуже гарними:). Женя  захотів  виготовити більш екзотичних істот, аніж просто коників, тому в його арсеналі і зебра, і жираф:). Під час заняття Євген розповідав, що пора би вже якусь тему по створенню його улюблених машин, а згодом зрозумів, що їздити можна не лише на них, а й на тих самих кониках, тому частково його бажання втілилось у реальність:).



Протягом творчого заняття Павлик проявляв надзвичайну критичність до себе і водночас неабияку фантазію. Ми могли почути фрази у стилі  - в мене погано вийшло, не виходить і т.д. Але з такою його думкою  не міг погодитись ніхто. Тому що його коник дуже креативний – є поєднанням пегаса, єдинорога, і …дракона:). Конико-дракончик має 2 пари оченят  - зелені та червоні(улюблені кольори Павлика). Інших коників допомогла зробити хлопчику його мама – вони вийшли також дуже оригінальними. Тепер стає зрозуміло у кого Павлик вдався таким творчим!:)

Юля Репчак працювала традиційно акуратно та зосереджено. Її старанності та педантичності вчитись і вчитись. Перший  коник із гофрокартону  просто досконалий,  а другий навіть із крильцями – справжній пегас!



Яринка Бардин може похвалитись сім’єю коників: один з них - мама, а інший – синочок. Все настільки обдумано, що вони навіть  різної величини, аби краще передати увесь творчий задум роботи:). Під час заняття дівчинка випромінювала ентузіазм та гарний настрій, тому її золоті  та сонячні коники дуже пасують їй.



Створення тваринки вплинуло на Лілю медитативно - у неї навіть з’явилось третє око:). Дівчинка працювала у звичному для себе стилі – побільше всього поскидувати із столу або ж попробувати на смак:). Коника створила  її мама,  а дівчинка дуже і дуже йому тішилась – міцно стиснувши у ручках та весело розмахуючи ним у всі сторони:) 



Коник, котрого ми зараз бачимо, справа рук мами Романа Мотлюка та волонтерів, тому що хлопчика так захопили ігрові баталії на ком’ютері, що йому було не до творчих:). Проте зробленій іграшці хлопчик дуже навіть зрадів:).

            Коники із гофропаперу видались красивими та особливими, тому що кожен із них зроблемий маленькими працьовитими рученятами! 

                БФ"Крила надії"

                     тел. 240-76-13