Музика вітру:).

                                

               А розпочнемо із відділення гематології, і наймолодшої його пацієнтки Соломійки Мазурик. У лікарні дівчинка - досить давно, проте лиш цієї суботи вони із мамою вирішили вперше завітати на наше заняття. Маленька була дуже уважною до всього, що відбувається довкола, спостерігала за кожним порухом рук мами та волонтерів. А як чогось не бачила, то вигиналась так, аби нічого не пропустити. Ну і як опісля того можна погоджуватись із думкою деяких дорослих: «Та що  воно маленьке розуміє»?:). У всіх склалось враження, що Соломійка все добре усвідомлює і радіє усьому що її оточує! До речі,   мама зробила для неї дуже симпатичну іграшку, яку малеча ще довго розглядала у палаті.

                

Протягом усього заняття Юрчик міг почути від нас, що він майбутній математик чи інженер. І не спроста: Юра дуже незвично розмістив нитки на виробі, кожна була меншою за попередню, і спускались вони плавно, наче сходинки. Також родзинкою його роботи стало те, що весь виріб витримано у продуманих та ретельно відібраних тонах!

А ось ця «новенька» дівчинка – давно знайома Вам Софійка Кучинська. З того часу, як би її  бачили в останнє вона дуже виросла. Чесно, одразу ж навіть не впізнали:). Перше, що викликало у нас «підозри» стало те, що вона чудово вправлялась із творчою роботою. І тут ми зрозуміли із ким зараз спілкуємось:). Софійка  як була, так і залишилась дуже привітною та милою дівчинкою. У плані творчості також нічого не змінилось – її «музика вітру» вийшла дуже красивою.

Вкотре дивуюся маленькій Вероніці – все, що не відбувається вона сприймає із усмішкою! Нехай це створення якогось виробу, фотографування або ж  навіть розмови про заміну катерера! На фразу мами «Нам треба буде зараз піднятись у реанімацію», дівчинка защебетала «не хочу в реанімацію» так, наче вони говорять про прогулянку. Та повернемось до слів «виріб» та «фотографування». Вероніка чудово попрацювала під час творчого і дуже переживала аби її встигли сфотографувати, тому що цю справу вона любить найбільше із усіх!

Цієї суботи Назарчик Трегуб заслужено отримує прізвисько «соловейко». Тому що говорив на занятті без зупину. Та малюк не гаяв часу і встигав приймати активну участь на творчому – його «музика вітру» дуже оригінально оздоблена, тому що хлопчик використовував цікаві деталі  та незвичне їхнє поєднання.

Не відставала від Назарчика цього тижня і Мартуся Кода– дівчинка була дуже комунікабельною та веселою. Для роботи маленька обрала свої улюблені кольори, і разом із мамою чудово скомбінували їх, аби вся музика вітру була витримана в одних тонах. Це і справді робить її особливою та цікавою!

А ось Максимчик цього тижня знову був не в гуморі – і це можна було почути з будь-якого куточку відділення! Спершу мама принесла йому матеріали для творчості, та зрозуміла, що «діла не буде». І повернулась до нас, аби зробити для маленького виріб, коли вона його принесла у палату, Максимчик міцно спав, тому коли він пробудився його чекав маленький сюрприз:).

Коли я бачу у відділенні Андрійка, завжди усміхаюсь – настільки світлий та милий хлопчик. Всі вироби, які він створює наповнені теплом та позитивом. У суботу все у цьому плані було без змін, і його робота вийшла просто фантастичною!

Стоматит, низькі показники цього тижня не дали змоги Святославчику прийняти активну участь у занятті, проте він не залишився без виробу. Для нього роботу зробила волонтерка Леся, за що хлопчик був дуже вдячний:).

А ось Тарасик Артишко працював незважаючи на фізичний стан. І його кволість не стала на заваді, і хлопець дуже впевнено та наполегливо працював. Єдине, що давалось не так просто як би цього хотілось – робота із новим двостороннім скотчем(та ця проблема стосувалась усіх, хто відвідав заняття на цьому тижні:)).

А тепер переходимо до діточок із відділення хірургії.

Делікатно, ніжно та дуже креативно! Саме ці епітети найкраще передають враження від роботи Софійки Єфіменко. Як це їй властиво, до оздоблення виробу вона підійшла дуже відповідально, що власне дало свій результат! У Софійки вийшла дуже красива музика вітру.

 Є у відділенні дівчинка, яка чимось мені схожа із Софійкою. Це Анютка. І як на мене, на це є причини: вони дві дуже симпатичні, привітні та життєрадісні дівчатка. Та те що найбільше їх об’єднує, то це підхід до творчості. Аня у цьому плані дуже акуратна, скрупульозна та, що найважливіше – креативна! Її «музика вітру» - маленький витвір мистецтва:).

            І на завершення статті напишемо декілька «дякую».

Перше адресоване Жені Цицюрі. У понеділок хлопчик завітав до нашого фонду і вирішив допомогти у створенні взірця! Робота вийшла просто чудовою і слугувала прикладом для роботи у відділенні хірургії.

Також вкотре дякуємо магазину «Аграфка» за чудо-машинку для скрабкукінгу, адже без неї цього заняття точно б не відбулось(попробуй таку кількість деталей вирізати вручну!).

 БФ"Крила надії"

тел.: 240-76-13